Здравствуйте, я по объявлению. Это вы отдаёте сердце в хорошие руки?
- Я.
- Б/у?
- Да. Оно любило три года одного человека.
- Ну-у! Три года эксплуатации - это довольно большой срок! Почему отдаёте?
- Его прошлый владелец обращался с сердцем не по назначению. Он его ломал, резал, играл с ним, вонзал в него острые предметы... Сердце болело, кровоточило, но по-прежнему выполняло свою основную функцию: любило его... И однажды тот, кому оно принадлежало, разбил его...
- Как разбил?! А вы в ремонте были? Что вам сказали?
- Восстановлению не подлежит...
- Зачем же вы подали объявление? Неужели вы думаете, что кому-то нужно ваше разбитое сердце?
- Я верю, что есть на свете человек, который сможет склеить его из осколков. Верю, что он не пожалеет на это любви и времени. Верю, что он сможет дать ему вторую жизнь...
- Я... я готов попытаться. Это, конечно, будет трудно, но результат того стоит. Вы можете дать мне какие-нибудь гарантии? Если я смогу его восстановить, смогу оживить ваше сердце... сколько ещё оно сможет любить?
- Пока оно бьётся...

Кожного разу як я з тобою - я вляпуюсь у якісь неприємності. На першому курсі - вперше напилася у твоєму товаристві. Цьогорічний перший похід на пляж з тобою закінчився опіками спини, ніг, ну і решти частин тіла. Нещодавнє відвідування Мамаєвої Слободи - завершилося опіком ноги. П'ятнична зустріч обернулась тим, що на смак я була світлого пива. А прогулянка Києвом - закінчились побитою ногою, вже другою до пари, щоб обпечена не сумувала:) Ти цього не читатимеш, але це ти і так знаєш. Не дивлячись на природні катаклізми, які зі мною трапляються, коли я з тобою - мені завжди весело! Ти заряджаєш оптимізмом і надихаєш мене не киснути. Рада нашій дружбі. Щиро.

Таки купила! Витратила 352грн. на книжку, яку неймовірно хотіла. Під впливом від нового захоплення архітектором Владиславом Городецьким забрала з книгарні останній примірник фотоальбому "Городецький. Виклик будівничого". Воно того варте! Просто щаслива!

Це моя племінничка - Настуня! Їй 5, а вона вже забиває strike:-)

Жив на світі старий мудрець. Він був добрим і любив дітей. Часто він дарував їм подарунки. Але подарунки були дуже крихкі і як діти не намагалися, але подарунки мудреця ламалися. Батьки звернулися до мудреця:
- Чому ти даруєш дітям такі крихкі подарунки? Діти як не стараються, а всерівно ламають їх.
На що мудрець відповів:
- Колись хтось подарує їм своє серце, яке є крихкішим , ніж найтонше скло. Тому діти змалечку вчаться берегти і не розбивати найцінніше.

Без ран немає зцілення, без сцілення - досвіду, а без досвіду - боротьби. Адже боротьба - це частина життя.

Маленький будиночок з червоною стріхою, в якому я вже не буваю, яблуневий садок, від якого залишилась лише одна яблуня, рідні гори, кар'єр та стара капличка при дорозі, запаморочливий запах дитинства та бабусиних вареників. Тепер голубого кольору колонка з водою. Далі рухаюсь вулицею вибоїн, ям та матюків усіх таксистів. Зліва упізнаю місце найсмачніших полуниць. Їх смак досі обпікає мої вуста. Шматочок рідної землі. І ось я вже біля хвіртки - два кроки і спогади змушують серце битися частіше. Двері. Відчинені. Маленький песик починає гавкати, не чекаючи нових гостей. Тітка Галя на порозі. Гарячі обійми, і ось я вже майже всередині. Вуйко з сином. Рідненькі. Як мені вас бракувало. Відчуття, що я вдома. Тепло вашої душі та безмежна гостинність, серце сповнене гордості, що я - частинка цієї родини. Моєї родини! Найкращої у світі родини!

Дивлюся на себе в дзеркало і не впізнаю. Що змінилося? Переконана - стало тільки краще:))))